24/7 Ми працюємо цілодобово

Iсторії війни

Війна застала нас зненацька та зрівняла всіх незалежно від статусу та місця роботи. Особливо вразливими в цій ситуації виявилися люди, які потребували медичної допомоги, очікували на планову операцію чи проходили курси лікування. Ми вирішили ділитися з вами історіями людей, яким наша команда допомогла в ці страшні часи. Жоден українець сьогодні не самотній – ми всі нині разом.

Віра

Завдяки співпраці «Добробута» з міжнародними фондами Direct Relief International, Children of War Foundation та University of Miami Global Institute Вірі, як і багатьом іншим українцям, операцію зробили вчасно та безоплатно. Зараз Віра вже вдома, у колі рідних та близьких«Це вже друга операція, яку мені зробили в «Добробуті». І ось – мене врятували знову. Команда «Добробуту» – найкраща! Від керівництва, лікарів, медсестер, менеджерів – до санітарок, які завжди допоможуть, порадять, підтримають. Я всім дуже вдячна, особливо лікарям Олені Самохваловій та анестезіологу Світлані Фесенко»

Олександр Васильович

1 квітня пізно ввечері Олександр Васильович відчув сильний біль в грудях та викликав невідкладну допомогу, яка підтвердила гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда.

У критичній ситуації важлива кожна хвилина, тому, без зайвих зволікань, родина прийняла рішення їхати у шпиталь «Добробут».

Олександру Васильовичу зробили термінову операцію по стентуванню коронарних судин. Ситуація була складною через тяжкість інфаркту, багатосудинне ураження та вік пацієнта, але операція пройшла успішно. Важливо те, що всі необхідні витратні матеріали для проведення операції лікарі підбирають індивідуально, вони одноразові та є в наявності в «Добробуті», незважаючи на складний воєнний час.

Операцію зробили безоплатно завдяки співпраці «Добробут» з міжнародними фондами Direct Relief International, Children of War Foundation та University of Miami Global Institute.

Зараз Олександр Васильович вже вдома, виходить на невеличкі прогулянки весняним Києвом, оскільки помірне кардіонавантаження важливе для здорового серця.«Добробут» змінив моє ставлення до української медицини. Навіть, коли ти хворієш, відчуваєш слабкість та вразливість, до тебе ставляться, як до людини». Дякую команді лікарів, які мене врятували, Андрій Басацький та Олена Шаповалова, а також медсестрам та медичним братам, які були поруч у ці дні.

Владислав

Але російська касетна бомба та ракети, якими рф обстріляла повний жінок, дітей та літніх людей краматорський вокзал, розпорядилася життям хлопця інакше. Коли Владислав, мало що розуміючи, виборсався з-під тіла чоловіка, якого вибухом кинуло прямо на нього, то побачив навколо суцільний жах - мертві люди, відірвані кінцівки, кров. Кров текла й з обох ніг хлопця. Його мати, що відшукала пораненого сина в повному хаосі, дістала йому реміні, з яких вони зробили джгути, аби зупинити кровотечу.

Вже в швидкій, яка мчала Владислава до лікарні у Павлограді, з’ясувалося, що в спині, тазу та ногах хлопця застрягли уламки російської бомби. Стан юнака був важким, а необхідних медичних засобів не вистачало через надзвичайну кількість постраждалих - уламок, що зламав Владиславу таз, витягали без знеболення.Хірурги медичного центру дістали з тіла Владислава близько 8 уламків - всі вони застрягли поруч з життєво важливими органами і дивом не пошкодили легені та печінку. З рештою 20 уламками хлопцю доведеться прожити все життя - видаляти їх надто небезпечно. У «Добробуті» хлопець безоплатно проходить тривалу фізичну реабілітацію та отримує весь необхідний медичний догляд. Мріє, ставши на ноги, вступити до лав ЗСУ та боронити свою країну зі зброєю в руках.

Мати пораненого хлопця дізналась від волонтерів про те, що в Києві у госпіталі «Добробут» на вул. Сім’ї Ідзиковських, 3, завдяки підтримці американського благодійного фонду Direct Relief International медичну допомогу постраждалим від воєнних дій надають безоплатно. Вже невдовзі їх забрала та відвезла до Києва швидка «Добробуту».

Микола Петрович

Близько року тому в Миколи Петровича трапився інфаркт. Чоловік лікувався медикаментозно, однак це не допомагало зарадити негативним наслідкам хвороби. Війна спричинила ще більше хвилювань і стан Миколи Петровича значно погіршився. При мінімальному фізичному навантаженні чоловік щоразу відчував біль у грудях і терпіти далі забракло сил. Після консультації з Басацьким Андрієм — судинним хірургом «Добробут» — було прийнято рішення проводити операцію зі стентування коронарних судин.

Оперативне втручання було складним через тяжкі ураження судин (хронічну оклюзію) та надмірну вагу пацієнта. Людям із вагою понад 110 кілограмів часто відмовлять у операціях, однак команда хірургів «Добробут» вирішила не відступати та провела успішне стентування.Вже наступного дня Микола Петрович почувався набагато краще, біль зник і чоловіка виписали зі стаціонарного лікування додому. Операцію Миколі Петровичу у «Добробут» зробили безоплатно, як і сотням інших пацієнтів, завдяки співпраці з американським фондом Direct Relief International.

Наталія і Богдан

На початку лютого в Богдана стався рецидив — йому стало значно гірше, почалися напади епілепсії, галюцинації. А за кілька тижнів росія почала обстрілювати всю територію України, і Бровари, де мешкала родина, опинилися в одному з епіцентрів бойових дій.

Біля дому Наталії та Богдана впала ракета, їхній будинок пошкодило вибуховою хвилею. Під звуки обстрілів й повз стовпи диму сім’я вирушила до Києва.

Через постійне бомбардування Наталі тижнями не вдавалося записати Богдана на обстеження. Коли чоловіку нарешті вдалося зробити МРТ, у нього виявили метастази по всьому спинному мозку.

Богдан потребував постійного догляду фахівців, знеболювальних та медикаментів. Ані Наталя, ані її старенька мама не знали, куди звернутися і що робити.

Після тяжких тижнів вдома вони дізналися про благодійну безоплатну програму з паліативного догляду пацієнтів у «Добробуті». Керівник паліативного відділення Зоя Максимова одразу погодилася прийняти Богдана у нашому хоспісі.

Зараз про Богдана дбають найкращі медичні фахівці. На жаль, він у дуже тяжкому стані, тому потребує безперервного догляду й турботи. Окрім медичного персоналу біля чоловіка постійно перебуває хтось із родичів. Вся команда відділення та сім’я підтримують Богдана та роблять все, що в їхніх силах.


Такі історії допомагають не забувати, що паралельно до великої війни з росією багато українців ведуть свої маленькі, але не менш страшні війни з іншими ворогами — хворобами.

Дякуємо благодійному фонду «Таблеточки» за підтримку безоплатної медичної допомоги у паліативному відділенні «Добробуту» для Богдана та інших людей, які страждають на тяжкі та невиліковні хвороби. Разом ми допомагаємо таким людям гідно прожити час, що їм залишився, в оточенні люблячої родини та турботи професійного медичного персоналу.

Ольга

Ользі 66 років, кілька років тому в неї виявили рак яєчників. Та цієї зими у житті жінки сталося ще дві трагедії — смерть мами та війна.

Ольга киянка й в час атаки на столицю була вдома сама. Родичі поїхали до села, однак їхати разом із ними для Ольги означало б залишитися далеко від медзакладів та аптек з необхідними ліками.

Весь час Ольга була на зв’язку із Зоєю Максимовою, керівником нашого паліативного відділення. Зоя допомагала жінці знайти медикаменти, радила як полегшити стан.

У травні Ольга вже не могла повноцінно рухатися та обслуговувати себе. Знеболювальні також не допомагали. Коли у паліативному відділенні звільнилося місце — Зоя запросила Ольгу до нас, за безоплатною програмою, котру фінансує фонд Таблеточки.

Раніше Ольга негативно сприймала медичну сферу, бо часто стикалася з хамством і непрофесійністю. Але тепер вона змінила думку, бо ж переконалася, що хороших людей набагато більше, ніж поганих.

Дмитро

Військовий отримав поранення в районі Херсонської області, коли на його підрозділ напала диверсійно-розвідувальна група. Ворожі кулі та гранати, якими атакували наших захисників, тяжко травмували спину та голову Дмитра.

Побратими доставили бійця до медзакладу в Миколаєві, потім його госпіталізували до Одеси. А ще за кілька днів волонтер допомогла захиснику потрапити до госпіталю «Добробуту» в Київ на безоплатне лікування.

Нейрохірург та завідувач нейрохірургічного відділення стаціонару «Добробуту» Олег Маменко провів Дмитрові операцію на попереку, звідки витягнув уламок. На жаль, операція з приводу поранення в голову, яку хлопцю зробили раніше, пройшла невдало, тож доктор Маменко повторно прооперував голову бійця.

Нині боєць вже вдома, адаптується до життя після травми. На військову службу захисника не вертають, але він наполіг на роботі інструктором. Невдовзі Дмитро вже планує тренувати бійців з київської тероборони.

Дякуємо Дмитру та всім захисникам і захисницям України! Робимо все, що від нас залежить, аби бути надійним тилом для вас.

Нагадаємо, що київський шпиталь «Добробуту» продовжує надавати безоплатне лікування українцям за підтримки благодійного фонду Direct Relief.

Володимир, Юлія та Ігор

На жаль, всі хто був у тій машині, загинули. Госпітальєрам, які їхали у другому авто, пощастило врятуватися. З численними пораненнями медиків евакуювали до польового шпиталю, далі — до найближчих лікарень, де їм оперативно надали медичну допомогу.

13 червня Володимира, Юлію та Ігоря госпіталізували до київського шпиталю «Добробуту». Найбільш серйозні поранення отримав Володимир — очі та передпліччя чоловіка вразили уламки, також в нього була контузія. Після обстежень лікарі «Добробуту» також діагностували кісту лобової пазухи.

Він та його побратим Ігор вже залишили госпіталь «Добробуту». Зараз чоловіки відновлюються та готуються повернутися до роботи в батальйоні.

Юлія ще перебуває в клініці — чекає на операцію Брострома. Це медична процедура з відновлення зв’язок на голіностопному суглобі. Після операції ще знадобляться мінімум 4 тижні реабілітаційного періоду.

Однак всі медики налаштовані одразу повертатися до роботи в батальйоні. «Якщо я можу виконувати цю роботу, то маю її виконувати. Бо хто, як не я», — каже Юлія.

Не перестаємо захоплюватися мужністю українських захисників і захисниць. Щасливі, що допомагаємо повертатися в стрій нашим героям.

Андрій

Виконуючи завдання на одному з ключових напрямків, Андрій дістав страшне поранення голови. Куля зачепила шолом та у черепі бійця утворилася тріщина. Побратими доставили Андрія до військового госпіталю, де йому надали першу допомогу. На жаль, після операції, на голові захисника з'явився сильний набряк. Медикам довелося видалити частину черепа.

До «Добробуту» Андрія госпіталізували за 3 тижні. Він був у тяжкому стані - не міг ходити, говорити, йому було дуже важко навіть сісти у ліжку. У чоловіка була дуже сильна амнезія, через яку він не міг згадати назви простих слів, не пам'ятав скільки в нього дітей і якої вони статі, він навіть не знав значення слова «мама». Так ми почали тривалий й інтенсивний процес реабілітації.

Андрію призначили курс медикаментів та щоденні заняття з реабілітологом. Йому довелося буквально заново вчитися ходити, говорити, виконувати всі рутинні побутові справи, щоби знову самостійно себе обслуговувати. Для відновлення пам’яті Андрій постійно розв’язував завдання, заново вчив слова та їхнє значення.

Андрій разом із фахівцями проробив титанічну роботу, щоби встати з ліжка, повернутися додому та обійняти свою родину. Його дружина, Крістіна, розповідає, що він вже може навіть припаркувати машину.


Реабілітація Андрія у «Добробуті» триває, але вже в амбулаторному режимі. А ще він чекає на пластичну операцію для відновлення цілісності черепа. Фахівці відтворять череп бійця на 3D-принтері й надрукують спеціальну пластину, яка має замінити втрачену частину. Як швидко буде зроблено операцію залежить від стану здоров’я Андрія — дуже важливо, аби зменшився набряк голови.

Зараз Андрій з родиною мріють про одужання, перемогу України та сімейний відпочинок у Римі. Андрій і надалі прагне бути військовим, як каже його дружина — це все його життя. Він хоче жити у своїй країні й робити все для того, аби був мир, спокій та гідне життя.

Ми безмежно вдячні Андрію за те, що він разом з українськими захисниками бережуть нашу незалежність. Дякуємо благодійному фонду Direct Relief , що маємо можливість допомагати безоплатно.

Сім'я Вероніки

За тиждень після евакуації до Київської області Вероніка тяжко захворіла: температура піднялася до 42 градусів, почався ацетонемічний синдром — стан, коли в організмі порушується обмін речовин й зростає кількість ацетону, що призводить до сильного блювання та болю у животі.

Після консультації у місцевого лікаря сім’я дізналася діагноз — в доньки почався гострий пієлонефрит обох нирок. Дитина терміново потребувала госпіталізації, але лікарні поблизу не було. Тому Вероніці призначили терапію антибіотиками вдома. Це трохи покращило стан дитини, однак невдовзі стався рецидив.

Чекати далі було надто ризиковано, тож після трьох тижнів лікування вдома сім’я повернулася до Києва. Більшість медзакладів тоді не працювали, однак дитину вдалося госпіталізувати до стаціонару «Добробуту», адже наш госпіталь на вулиці Сім’ї Ідзиковських не припиняв приймати пацієнтів ні на день.

Дівчинку лікував дитячий уролог «Добробуту» Максим Пономаренко. Лікар зробив мікційну цистографію — дослідження, котре виявило у Вероніки двобічний міхурово-сечовідний рефлюкс (патологічний стан, коли певна кількість сечі, потрапляє у верхні сечові шляхи в напрямку нирки).

Доктор Пономаренко рекомендував якнайшвидше робити операцію, бо при повторних пієлонефритах може розвиватися ниркова недостатність. Сім’я не мала змоги оплатити лікування, але завдяки благодійному фонду Direct Relief допомогу у «Добробуті» надали безоплатно.

Період очікування на операцію був емоційно тяжким для родини — переживали, аби знову не стався рецидив. На щастя, все пройшло добре і Веронічці успішно зробили лапароскопічну корекцію міхурово-сечовідного рефлюксу. Дівчинка вже двічі проходила післяопераційний огляд — відновлення відбувається за планом, аналізи й стан дитини в нормі.

Дякуємо Максиму Пономаренку та всій медичній команді, яка лікувала Веронічку! Неможливо уявити, що пережили батьки, але найстрашніше вже позаду. Бажаємо Вероніці швидкого відновлення та здорового, мирного життя!

Дмитро та Катерина

У Дмитра зламане плече, в Катерини — важкі травми ніг, закритий перелом кісток тазу, закрита травма живота (нирки та грудної клітини).

Разом із побратимами вони вночі виїхали забирати поранених захисників у одній з пекельних областей України. Постраждалих було багато, тому Госпітальєрів попросили прибути на місце якомога швидше.

Вони їхали на сучасному реанімаційному автобусі Кракен, де є все необхідне, щоби надати невідкладну допомогу та навіть провести операцію. Частина екіпажу спала, коли автобус раптово зіштовхнувся з військовою вантажівкою КРАЗ. Відбулася страшна аварія.

Кракен розбився вщент. Одна медик загинула на місці, а решта екіпажу зазнали поранень різної тяжкості. Дмитро надавав першу допомогу побратимам, зокрема Каті, котра страждала від нестерпного болю. До речі, це була її перша ротація.

Наразі всі постраждалі в аварії Госпітальєри отримують медичну допомогу у медзакладах України. Ми раді, що маємо змогу лікувати Дмитра та Катерину безоплатно у київському госпіталі «Добробуту» на вулиці Сім'ї Ідзиковських, 3. Цестало можливим за підтримки благодійного фонду DirectRelief.


Дмитра вже скоро випишуть, захисник планує трохи попрацювати інструктором, але лише поки гояться рани. Потім — одразу на передову, до побратимів.

Катерині потрібно більше часу для реабілітації, однак вона теж прагне «побігти» до штабу. Принаймні на милицях, поки не одужає повністю.

Дмитро та Катерина розповіли нам, що після перемоги України хотіли б продовжити лікувати людей — за фахомвони лікарі анестезіологи. Працювати мріють у «Добробуті» і це неймовірний комплімент для всієї нашої команди.

А поки що Госпітальєри збирають гроші на новий автобус. Ім‘я для нього вже придумали — Австрійка, на честь загиблої доброволиці.

Олег

Є поширена думка, що варикозна хвороба — це проблема виключно жінок, яка є косметичним дефектом і не привносить жодних проблем у життя та здоров’я людей. Це міф.

Варикозна хвороба вражає чоловіків також. А у випадку Олега ще й заважає виконувати надважливі службові обов’язки, адже обмежує свободу руху, завдає біль та без лікування спричиняє розвиток життєво небезпечних ускладнень.

На щастя, Олег добре знав про небезпечні укладення варикозної хвороби — утворення тромбів всередині вен, кровотечі з варикозно розширених вен, трофічні виразки — і після погіршення стану звернувся до «Добробуту» за допомогою.

Судинний хірург Юлія Нагалюк провела оперативне втручання: ендовенозна лазерна облітерація з мініфлебектомією на правій нижній кінцівці. Це процедура, що проходить швидко і безболісно для пацієнта.

Як відбувається процедура:

  • Пацієнт перебуває у свідомості, втручання проводять під місцевим знеболенням;
  • Без накладання швів;
  • Лікар контролює хід процедури за допомогою УЗД-апарату
  • Оперативне втручання проводиться без госпіталізації до стаціонару;
  • Швидкий період реабілітації;
  • Пацієнт отримує здорові вени та як бонус — чудовий естетичний вигляд ніг.
  • За пару годин після операції Олег вже повернувся додому. А за кілька днів — до службових обов’язків.

Ми змогли допомогти Олегу безоплатно завдяки підтримці благодійного фонду Direct Relief.

Антон Гутник
фізіотерапевт «Добробуту»

Антону 23 роки, до команди «Добробуту» він долучився рік тому, щоби допомагати відновити здоров’я пацієнтам, що пережили травми, складні операції та тяжкі хвороби. На питання, чому позивний саме «Добробут», Антон відповідає просто: «Я дуже любив свою роботу».

Коли почалася повномасштабна війна, Антон долучився до добровольчого медичного батальйону Госпітальєри, пізніше — мобілізувався бойовим медиком до спеціального військового підрозділу. Раніше він навчався надавати медичну допомогу на полі бою на курсах з тактичної медицини.

Наша команда — найкраща! Пишаємося Антоном та чекаємо на його повернення!

Віталій
Боєць полку «Азов»


Під час виконання завдання Віталій потрапив у вибухову хвилю від авіаудару. У нього зламався хребет, однак боєць дізнався про це набагато пізніше.

Після травми захисник ледь ходив, його мучив біль у спині, він починав сутулитись та не міг виконувати бойові задачі. Коли українські захисники вийшли з «Азовсталі», Віталій потрапив у полон. Його спина боліла сильніше, він відчував як його буквально тягне донизу.

На щастя, Віталія звільнили з полону. Після цього боєць звернувся до госпіталю «Добробут» у Києві. Наша команда нейрохірургів обстежила бійця та виявила перелом 8 грудного хребця.

Пацієнт потребував оперативного втручання для стабілізації грудного відділу хребта. Команда нейрохірургії провела задній металоспондилодез на рівнях 6-7 та 9-10 грудних хребців — лікарі встановили гвинти, що стабілізувало хребет й дозволило його зростити. За день пацієнт був активізований командою реабілітологів. Вже через два дні після операції Віталій встав на ноги та міг ходити з рівною спиною. За тиждень біль минув.

Дякуємо команді нейрохірургії «Добробуту» та благодійному фонду Direct Relief, завдяки яким Віталій отримав необхідну допомогу на найвищому рівні. Всі медичні послуги у «Добробуті» боєць отримав безоплатно.

Катерина
Доброволець батальйону «Госпітальєри»

Катя — дитячий анестезіолог та медик Медичного Добровольчого Батальйону «Госпітальєри». Під час нічного виїзду на евакуацію поранених вона разом із командою потрапили в ДТП. Катю госпіталізували до шпиталю «Добробут» в Києві з тяжкими травмами ніг, закритим переломом тазу, травмами нирки та грудної клітини.

Катя пережиле непросте лікування, зокрема — складну операцію в області тазу. Аби відновити цілісність її кісток, травматологи застосували сучасну методику лікування тяжких переломів — металоостеосинтез. У тіло дівчини імплантували металеву конструкцію, що фіксує уламки кісток.

«У мене тепер трішки залізна дупка :)», — любить жартувати Катя, яка, здається, ніколи не падає духом. Хоча й проживає найскладніший період у своєму житті.

Одразу після операції Катя разом із фізіотерапевтами «Добробуту» — Юлієм Ярошем, Мартою Станкевич та Захаром Ткачуком — розпочали реабілітацію. Спершу лежачи виконували різні вправи на лікарняному ліжку. Це важко, але реабілітацію важливо почати якомога швидше, як би складно не було поворухнутися.

За перші три тижні реабілітації Катя вже могла сісти самостійно. Потім дівчина поволі почала вставати на ноги, пересуватися за допомогою ходунків, ходити коридорами клініки. Ще за пару тижнів Катя вперше стала на милиці.

Зараз Катерина вже живе вдома, тренується сама й двічі на тиждень приїздить в реабілітаційний зал «Добробуту» на вправи.

«Коли я вперше встала з ліжка з ходунками — розплакалася. Бо вже змирилася, що буду їздити на кріслі колісному. Тоді ходіння здавалося примарною мрією. Коли ти 3 тижні лежиш у ліжку й потрібна допомога кількох людей, щоб перевернутися… Я жартувала, що все, що вище пупка — моє, а все, що нижче — належить «Добробуту». Але тепер маю набагато більше впевненості в успіху, в тому, що моє тіло повністю належить мені», — каже Катя.

Фізіотерапевт Катерини Юлій Ярош зазначає, що рання реабілітація врятувала дівчину від кількох місяців у ліжку та фізіологічних проблем, як то пролежні, слабкість у м’язах, проблеми з тиском, респіраторні й серцево-судинні захворювання.

Попереду в дівчини ще одна операція — шкірна пластика на стегні, де через травму утворився некроз шкіри. Але вона має стати завершальною.

Вже за тиждень Катя разом із реабілітологами вчитиметься ходити без милиць. Фахівці прогнозують, що за півроку-рік тіло дівчини відновиться повністю та вона зможе вільно ходити, бігати, стрибати — робити все, що й до аварії.

«У мене на наступне літо великі плани — похід в ліс, сплав річкою, стрибок з парашутом, хоча останнє лікарі не дуже схвалюють», — ділиться Катя.

Ще вона дуже хоче повернутися до роботи анестезіологом та Госпітальєрів, де на неї всі дуже чекають.

Бажаємо Каті якнайшвидшого відновлення і втілення всіх планів! Ну, може, крім ідеї з парашутом.

Сергій і Олена
Добровольці батальйону «Госпітальєри»

Сергій та Олена – добровольці медичного батальйону Госпітальєри. Вони воліли б зовсім не розповідати про свої вчинки, адже не бачать у них нічого особливого. А тим часом завдяки зусиллям тисяч таких самовідданих хлопців й дівчат до рідної України сьогодні повернувся Херсон. Як повернуться всі окуповані міста й села!

Ціна кожної перемоги дуже висока. А ми робимо, що в наших силах, аби наші воїни були здоровими та сильними.

Сергій та Олена опинилися у шпиталі «Добробуту» у жовтні, майже одночасно, після того, як потрапили під мінометний обстріл, виконуючи бойове завдання на передовій.

Сергій отримав проникаюче поранення обличчя (уламок від міни влетів у ліву щоку хлопця та вилетів крізь його вухо) та перелом фаланги пальця. Лікарі сказали, що Сергію пощастило.

Уламок не зачепив життєво важливих органів. Був би він трохи більший чи летів би під іншим кутом – й хлопець втратив би око, кисть, отримав перелом щелепи… Натомість одразу після поранення Сергій ще мав достатньо сил, щоби не просто встояти на ногах, а й врятувати життя своєму побратиму, що стікав кров’ю через поранення артерії на нозі. Медики не мали вузлового турнікету, аби зупинити кровотечу, тому Сергій щосили стискав рану товариша дорогою до стабілізаційного пункту. Це допомогло виграти дорогоцінний час і врятувати хлопцеві життя.

Після цього Сергія госпіталізували до «Добробуту». Наші лікарі ретельно обстежили його й провели кілька операцій – на руці й на вусі. Наразі все добре загоюється.

З Оленою (вигадане ім’я – дівчина переживає, щоби близькі люди не дізналися про її травми) ми познайомилися кількома місяцями раніше. Дівчина тривалий час привозила до нас на лікування захисника, який втратив ногу на війні. Хлопець потребував кількох операцій й тому мав час від часу приїздити до госпіталю. А оскільки його домівка у Львівській області, сам би він цей шлях не подолав. Олена приводила й відвозила захисника на своєму екіпажі, піклувалася про нього, обирала для нього милиці разом із нашими фахівцями. А тепер дівчина й сама потребує допомоги.

Олена отримала не проникаюче вогнепально-осколкове поранення грудної клітки, закриту черепно-мозкову травму, забій легені та гемопневмоторакс. За дві хвилини після поранення Олена дуже ослабла й вже не могла допомогти ані іншим, ані собі. Побратими евакуювали її спершу до стабпункту, а згодом — до нас.

Обстеження показали, що Олена не потребує додаткових медичних втручань – лише нагляд лікарів, знеболювальні препарати та реабілітація. Спершу вона була дуже слабка й не могла самостійно підвестися з ліжка. Однак вже за тиждень сили повернулися до дівчини, вона почала виконувати реабілітаційні вправи й швидко пішла на поправку.

Сергій та Олена вже вдома та приїздять до нас лише на огляд лікарів, що контролюють процес їхнього одужання. Обидва думками на фронті — кажуть, що як тільки відновляться, одразу долучаться до побратимів та посестер.

Для нас честь допомагати українським захисникам і захисницям!

Замовити зворотній дзвінок
Введіть Ваш телефон
Сердце