Паркінсонізм – патологічний стан, який проявляється періодичним тремтінням голови та нижніх/верхніх кінцівок (тремор), порушенням рухової активності і високим тонусом м'язів. Хворий на хворобу Паркінсона теж має такі симптоми, але ці два поняття відрізняються. Хвороба Паркінсона – самостійне захворювання, а паркінсонізм – це сукупність ознак, які можуть з'явитися після травми голови або при отруєннях.
Цей синдром розвивається на фоні загибелі клітин головного мозку, що супроводжується припиненням вироблення і надходження в організм дофаміну. Саме цей механізм розвитку патології і призводить до стійкого або періодичному тремору. Причини виникнення паркінсонізму:
Симптоми і ознаки хвороби Паркінсона подібні до проявів паркінсонізму і це не тільки тремор. У хворого відзначаються:
Якщо у людини розвивається судинний паркінсонізм, тоді до основних симптомів додадуться сильні головні болі і запаморочення, неможливість швидкого підйому з ліжка або стільця, паралічі або парези. Такі симптоми діагностуються після інсульту або на ж фоні порушення мозкового кровообігу хронічного перебігу.
Зверніть увагу: при тривалому вживанні специфічних лікарських препаратів (зазвичай тих, що використовуються для лікування захворювань психіатричного характеру) також можуть з'явитися вищезгадані симптоми. В такому разі діагностуватиметься «лікарський паркінсонізм».
Синдром ніколи не починається раптово, він проходить повільний розвиток. Спочатку хворий страждає на запаморочення і в нього погіршується пам'ять, потім приєднується хиткість ходи і неінтенсивний тремор. Як і стадії хвороби Паркінсона, синдром прогресує і за відсутності лікування стає яскраво вираженим.
Медицині добре відомо, що уповільнити розвиток захворювання Паркінсона цілком імовірно, а от повністю вилікувати пацієнта не вдасться. Відмінність паркінсонізму полягає в тому, що при виявленні причини появи цього синдрому є можливість усунути її і відновити здоров’я. Наприклад, якщо діагностована доброякісна/злоякісна пухлина, то хірургічне втручання стане вдалим вибором для лікування паркінсонізму.
Як відбувається лікування паркінсонізму:
Важливу роль в одужанні відіграють фізичні навантаження і рухливі заняття. Лікарі зазвичай рекомендують грати в м'яч, танцювати, плавати в басейні. Але самостійно підбирати фізичні навантаження не можна, оскільки при судинному паркінсонізмі будь-які навантаження під забороною.
Сучасна медицина пропонує скористатися глибокою стимуляцією мозку. Для цього в мозок вставляються електроди, які з'єднані зі спеціальним пристроєм. Саме ця конструкція передає в головний мозок імпульси, які зменшують інтенсивність симптоматики і людина вже не відчуває сильного тремору або скутості рухів.
Є розробки і для проведення хірургічного втручання, але вони застосовуються рідко і тільки якщо медикаментозне лікування не дало позитивних результатів.
Якщо лікування паркінсонізму буде відсутнє або проводилось без контролю з боку медичних працівників, то в майбутньому може розвинутися нерухомість і повна неможливість догляду за собою. Крім цього, по мірі прогресування синдрому відбуваються порушення інтелекту – хворий втрачає пам'ять, перестає орієнтуватися в просторі, не розуміє, що відбувається навколо.
Профілактика паркінсонізму полягає у своєчасному лікуванні будь-яких інфекційних захворювань, контролі артеріального тиску (занадто високе може спровокувати інсульт, а це загрожує судинним паркінсонізмом).
Будь-які питання з приводу розвитку і небезпеки паркінсонізму можна задати фахівцям, контакти яких є на сторінках нашого сайту Добробут.ком.
Пов'язані послуги:
Консультація невролога
Блок інтенсивної терапії
Симптоми вірусу папіломи людини та способи його передачі. Симптоматичне лікування папіломавірусної інфекції. Щеплення від вірусу папіломи людини як основний метод профілактики раку шийки матки.
Що таке нетримання сечі, види синдрому. Методи лікування нетримання сечі в жінок і чоловіків. Безопераційне і хірургічне лікування нетримання сечі. Доцільність застосування лікарської терапії
Перші ознаки раку грудей. Стадії розвитку і характеристика раку молочної залози. Загальні принципи лікування, післяопераційна терапія, прогнози.
Причини гострого і хронічного дакріоциститу у дітей. Клінічні ознаки, методи лікування в залежності від віку