Причини, симптоми та лікування лімфангіту
Хронічне запалення лімфатичних судин різного розміру та локалізації у медицині називається лімфангітом. Ця патологія є вторинною та може проходити у гострій та хронічній формі. Для лікування лімфангіту може знадобитись госпіталізація пацієнта, якщо необхідним буде хірургічне втручання.
Форми лімфангіту
В медицині виділяють різні форми лімфангіту:
- за типом процесу – гнійний та серозний;
- за глибиною розташування вражених судин – поверхневий та глибокий;
- за формою перебігу – гострий та хронічний.
За діаметром вражених судин розрізняють такі форми лімфангіту, як ретикулярна (вражаються капіляри) та трункулярна (патологія вражає великі лімфатичні судини). Також виділяють злоякісний лімфангіт – у цьому випадку розвиток патологічного процесу відбувається на тлі злоякісної пухлини.
Лімфангіт у хірургії розглядається як захворювання із сприятливим прогнозом, але лише у тому випадку, якщо його діагностика та лікування були проведені своєчасно. Важливо звернутись по кваліфіковану медичну допомогу на ранній стадії розвитку патологічного процесу.
Прояви захворювання
Спостерігаються наступні симптоми лімфангіту:
- підвищення температури тіла – нерідко до критичних відміток;
- надмірна пітливість;
- озноб;
- гострий головний біль, який переходить у ниючий, постійний;
- загальна слабкість;
- апатія;
- відмова від їжі.
При лімфангіті також можуть проявитись наступні симптоми:
- при враженні капілярів (ретикулярна форма) відзначаються почервоніння шкірних покривів у проекції патологічного осередку, виражений сітчастий малюнок, печія у цих місцях;
- при враженні великих судин на шкірі з’являються червоні смуги, відзначаються напруження та болючість сусідніх м’яких тканин.
Лімфангіт, діагностика якого не була проведена вчасно, загрожує прогресуванням – зокрема, поширенням на навколишні м’які тканини та формуванням абсцесу. Небезпечним є стан, коли абсцес самовільно розкривається, і гнійний вміст потрапляє у тканини – при цьому виникає ризик виникнення сепсису.
Лікування лімфангіту
Будь-які лікувальні заходи захворювання починаються із усунення основного осередку інфекції. При нагноєнні лікування проводиться в умовах стаціонару, лімфатичний вузол, який нагноївся, розтинають. Якщо діагностують лімфангіт кінцівок, то треба забезпечити їхню нерухомість – рука чи нога повинні бути зафіксовані у піднятому положенні, що дозволяє забезпечити повноцінний відтік лімфи. Пацієнтові у цілому рекомендується малорухливий режим, обов'язково призначається лікарська терапія:
- антибіотики;
- цефалоспорини;
- аміноглікозиди;
- антигістамінні препарати.
Для полегшення стану пацієнта на тлі загальної інтоксикації організму проводять інфузійну терапію. Якщо патологія проходить у хронічній формі з розмитою клінічною картиною (цим відрізняється, наприклад, лімфангіт легень), то ефективними будуть компреси з диметилсульфоксидом, фізіотерапевтичні процедури – грязелікування, опромінення ультрафіолетовими променями.
Особливої уваги потребує враження статевого члена. У випадку невенеричного походження у специфічному лікуванні немає потреби, але впродовж 2-3 днів рекомендовано не вступати у статеві стосунки і уникати травмування. Якщо ж лімфангіт статевого члена діагностований на тлі прогресуючої венеричної інфекції, то проводиться її лікування.
Детальніше про патологію і про те, що таке епізоотичний лімфангіт, можна дізнатись на сторінках нашого сайту https://dobrobut.com/.
