Причини розвитку, симптоми і лікування ентезопатії
Ентезопатія – хвороба, при якій патологічні зміни можуть стосуватися трьох структур організму людини – зв'язок, сухожиль і суглобових капсул. Ці структури об'єднані двома факторами – вони складаються зі сполучної тканини і прикріплені до кісток. Саме ці місця кріплення в медицині називаються ентезісом, а всі патологічні процеси, що протікають в них, – ентезопатії.
Причини ентезопатій
Причини ентезопатій сухожиль, зв'язок і суглобових капсул – це найчастіше професійна діяльність людини. Наприклад, захворювання діагностується у танцюристів і бігунів, спортсменів і тих, хто змушений регулярно відчувати фізичні навантаження на роботі. Люди з ожирінням теж схильні до ентезопатії.
Іноді захворювання виступає як один із симптомів якоїсь іншої патології і найчастіше свідчить про прогресування:
- реактивного або інфекційного артриту;
- псоріатичного або ентеропатічного артриту;
- виразкової хвороби шлунку.
Клінічна картина
Основна ознака захворювання – дискомфорт у місці розвитку патологічного процесу – наприклад, симптомом ентезопатії колінного суглоба буде сильний біль при невеликому навантаженні на нього, припухлість шкіри навколо і почервоніння, рухати коліном стає все важче.
Навіть така виражена клінічна картина не дає можливості поставити діагноз після першого огляду хворого – лікар повинен обов'язково провести ряд досліджень (аналіз крові, рентгенографія, ультразвукове дослідження, магнітно-резонансна томографія). Обов'язково потрібно диференціювати захворювання від аутоімунних і системних патологій сполучної тканини. Діагностика повинна проводиться вчасно – подальше прогресування хвороби провокує її поширення: з'являються ознаки ентезопатії м'язів стегна, коли хворий втрачає можливість ходити самостійно.
Лікування ентезопатії
Гостра фаза розвитку захворювання вимагає медикаментозних призначень. Попередньо проблемному місцю забезпечують спокій – якщо діагностована ентезопатія тазостегнових суглобів, то пацієнту показаний суворий постільний режим. Із лікарських препаратів можуть призначити:
- потужні знеболювальні, які паралельно надають і протизапальну дію – Диклофенак, Німесулід;
- анестетики місцевого застосування (вводять безпосередньо в осередок болю) – Новокаїн, Лідокаїн;
- гормональні засоби – Дипроспан, Кеналог;
- хондопротектори – глюкозамін сульфат.
Медикаментозні призначення робить лікар після обстеження пацієнта і уточнення діагнозу. Потрібно враховувати і загальний стан здоров'я хворого.
Велике значення в лікуванні має фізіотерапія, яка призначається після усунення гострих симптомів. Наприклад, при ентезопатії сідничного горба призначається масаж і лікувальна фізкультура. Існує комплекс рекомендованих фізіопроцедур:
- електростимуляція;
- лазеролікування;
- парафінотерапія;
- магнітотерапія;
- електрофорез;
- ударно-хвильова терапія.
Рідко лікарі призначають хірургічне лікування ентезопатії – наприклад, коли хвороба вже запущена і консервативні методи не допомагають. Проводяться артроскопічні операції, які мають ряд переваг перед класичним розсіканням м'яких тканин для відкриття доступу до потрібної частини організму. Якщо діагностована ентезопатія зв'язки надколінка в запущеній формі, коли у хворого припинився рух в суглобі і він пересувається за допомогою тростини чи милиць, то лікарі будуть надсікати зв'язку, видаляти тканини з дистрофічними змінами і знову все зшивати.
Хірургічне лікування займає чимало часу, буде тривалим відновний період, та й упродовж наступних років хворому потрібно буде регулярно проходити санаторно-курортне лікування та профілаку в стаціонарах.
