Ознаки спайкового процесу черевної порожнини, розвиток, лікування
Спайковий процес часто виникає після хірургічних втручань на органах черевної порожнини. Він може проходити без будь-яких проявів, але може й викликати досить виражений дискомфорт. У деяких випадках спайковий процес виникає поза хірургічними втручаннями і не лише в черевній порожнині. Уявлення про цю патологію, у тому числі про те, що таке спайковий процес в малому тазу в жінок, допоможе вчасно звернутися по медичну допомогу.
Динаміка розвитку спайкової хвороби в черевній порожнині
Усі органи черевної порожнини оточені очеревиною, яка слугує їхнім захистом від пошкоджень. Якщо в органі відбувається якийсь патологічний процес (здебільшого запальний), у цьому місці випадають волокна фібрину, які формують спайки, що відмежують цю локацію від здорових органів. Такий процес запускається при перфоративній виразці шлунка, деструктивному апендициті й так далі. Також спайки можуть виникнути в черевній порожнині внаслідок хірургічного втручання як реакція на доторкання хірургічного інструментарію, потрапляння на тканини тальку, яким обробляють хірургічні рукавички, і так далі.
Через наявність спайок органи черевної порожнини склеюються між собою. Результатом такого склеювання буде порушення кровопостачання органу та його функцій. Так, якщо спайки утворились між петлями кишківника, формується кишкова непрохідність – виникає порушення дефекації, болі в животі, які є ознаками спайкового процесу черевної порожнини.
У міжнародній класифікації хвороб спайковий процес в черевній порожнині та в малому тазу розглядається окремо.
Причини спайкового процесу в черевній порожнині
Патологічний стан, який розглядається, може розвиватися через найрізноманітніші причини. Виділяють три основні групи чинників, здатних спровокувати утворення спайок:
- Травми механічного характеру. Це пошкодження живота при падінні з висоти, кульовому чи ножовому пораненні, у результаті хірургічного втручання.
- Захворювання органів черевної порожнини запального характеру. Так, спайкова хвороба може розвинутися в результаті наявного чи після перенесеного холециститу (запалення жовчного міхура), ентериту (запалення тонкого кишківника), аднекситу (запалення яєчників) і так далі.
- Хімічне ураження органів черевної порожнини. Найчастіше спостерігається при виливанні жовчі чи вмісту шлунку (наприклад, при виникненні перфоративної виразки шлунку).
Часто спайковий процес розвивається в малому тазу. Він може розвинутися стрімко, з характерною симптоматикою, або проходити безсимптомно. Так, спайки після кесаревого розтину часто ніяк не проявляються. Вони можуть бути діагностовані при зверненні жінки до лікаря з приводу неможливості завагітніти повторно, оскільки спайковий процес у малому тазу може спровокувати жіноче безпліддя.
Болі при спайках кишківника та інші ознаки
Виділяють декілька ознак, які можуть вказати на розвиток описуваного патологічного процесу:
- періодичне блювання, яке виникає незалежно від прийому їжі;
- болі в животі чи в грудній порожнині;
- хронічні закрепи;
- порушення відходження газів.
Це характерні ознаки спайкового процесу. Болі при спайках кишківника можуть не залежати від прийому їжі й із часом наростають. Симптоми діафрагмальних спайок проявляються болями на межі грудної та черевної порожнини, порушенням екскурсії (руху) діафрагми й ускладненням дихання. Клінічні симптоми спайкового процесу в малому тазу можуть бути відсутніми.
Спайкова хвороба протікає повільно: біль у животі виникає часто, потім стає постійним, його інтенсивність зростає.
Лікування спайкового процесу
Лікування післяопераційних спайок відбувається за допомогою консервативного та оперативного методів. До хірургічного лікування не поспішають вдаватися, оскільки повторне вторгнення в черевну порожнину може спровокувати ще більший розвиток спайкового процесу. Операцію в обов’язковому порядку проводять, якщо наступають критичні зміни в черевній порожнині. Вираженість спайок можна визначити лише під час операції – наприклад, тієї, яка виконується через кишкову непрохідність. Найефективнішим методом видалення спайок, які утворилися навколо маткових труб, є лапароскопічна операція. Процес відновлення після такого лікування проходить швидко та з мінімальним ризиком виникнення ускладнень. В основі консервативного лікування спайкової хвороби лежить дієта (обмеження грубоволокнистої їж) та фізіотерапевтичні методи.
Як лікувати спайки після апендектомії, вирішує лікар – це може бути хірургічне втручання чи консервативні методи лікування (дієта, фізіотерапія). На ранніх етапах розвитку спайкового процесу на нього можна вплинути консервативними методами. Медикаментозне лікування спайкового процесу може бути призначене і в гінекології – при спайках, які виникли в ділянці придатків, застосовують вагінальні свічки, проте така терапія мало ефективна.
При виникненні спайок після видалення матки лікування проводять вкрай нечасто, оскільки вони не викликають відчуття дискомфорту, а репродуктивна функція в будь-якому разі втрачена безповоротно. Доцільність лікування спайкового процесу в цьому випадку лікар визначає, грунтуючись на скаргах пацієнток.
Більш детальну інформацію про патологію, у тому числі про причини спайок у грудній порожнині, можна отримати на нашому сайті https://dobrobut.com/.
Пов'язані послуги:
Фізіотерапія
Консультація сімейного лікаря
