Кефалогематомою називають родову травму, що характеризується утворенням гематоми. Патологія діагностується у 3% малюків незалежно від статі. Кефалогематома у новонароджених на голові може супроводжуватися різного роду ускладненнями: деформацією кісток черепа, нагноєнням, анемією і жовтяницею. Утворення бувають різних розмірів і залежать передусім від обсягу накопиченої крові. Через неспроможність системи гемостазу в організмі малюка кров може накопичуватися протягом кількох днів після пологів.
Причини виникнення кефалогематоми при пологах:
Зовнішня кефалогематома – це крововилив між окістям і зовнішньою поверхнею кісток черепа, який зникає до кінця другого місяця життя малюка.
У залежності від розташування крововилив може бути лобовим, потиличним, тім'яним і скроневим. За ступенем тяжкості розрізняють кефалогематому I ступеня (об'єм гематоми 3-4 см), II (4-9 см) і III (крововилив більше 9 см). Наслідки родової кефалогематоми у майбутньому залежать від розміру утворення та загального стану новонародженого. Враховуючи локалізацію крововиливу, кефалогематоматома може бути лівосторонньою, правосторонньою і двосторонньою. В окремих випадках патологія супроводжується супутніми ушкодженнями – переломом (тріщинами) кісток черепа.
Кефалогематома виникає протягом декількох годин після народження малюка. Наступні 2-3 дні утворення збільшується в розмірах, після чого настає період регресії. Повне розсмоктування гематоми відбувається до кінця 8 тижня.
Основні симптоми:
На нашому сайті Добробут.ком ви зможете записатися на прийом до фахівця і отримати відповідь на будь-яке питання. Лікар розкаже про основні ознаки закостенілої кефалогематоми і методи лікування патології.
Діагноз ставиться після ретельного огляду малюка. Диференціювати кефалогематому від мозкової грижі, родової пухлини, коагулопатії, вродженого мікоплазмозу та крововиливу під апоневроз допоможут УЗД, КТ, нейросонографія та краніограма.
Лікуванням крововиливу займається неонатолог або дитячий хірург. Гематома невеликого розміру не потребує спеціального лікування. Малюкові призначаються препарати кальцію і вітаміну К на 5-7 днів. Курс терапії неускладненої патології складає 7-10 днів. Для лікування кефалогематоми у дитини, що протікає з ускладненнями, буде потрібно не менше місяця. Малюка з таким діагнозом обов'язково ставлять на диспансерний облік у хірурга і невропатолога.
Для прискорення загоєння кефалогематоми неонатологи радять застосовувати троксерутин. Гель наноситься на ділянку гематоми два рази на день. Цей препарат покращує тонус судин і перешкоджає подальшому проникненню крові.
При великому крововиливі (більше 9 см в об'ємі) лікар призначить оперативне втручання. Пункція кефалогематоми тім'яної кістки – безпечна для здоров'я малюка процедура, проведення якої займає не більше 10 хвилин. Шкіру дитини в місці утворення гематоми проколюють спеціальною голкою, відсмоктують кров, після чого місце проколу знезаражують і накладають давильну пов'язку. Хірургічне видалення кефалогематоми показано при нагноєнні, а також при III ступені розвитку патології.
Рекомендації лікаря після проведення пункції:
У більшості випадків прогноз сприятливий. Серйозні наслідки виникають лише у невеликого відсотка малюків через зміщення структур головного мозку під тиском гематоми і накопичення крові.
Найбільш грізні наслідки:
Якщо у вас залишилися запитання, запишіться на консультацію по телефону або заповніть форму на сайті.
Пов'язані послуги:
Грудне вигодовування, його роль у житті дитини
Прийом у педіатра
Причини розвитку водянки яєчка у хлопчиків і чоловіків. Вроджене і набуте гідроцеле: симптоматика, традиційні й нетрадиційні методи лікування. Наслідки водянки яєчка
Що таке косоокість співдружності, терапевтичне і хірургічне вирішення проблеми. У чому особливість паралітичної косоокості. Чи можна запобігти появі проблеми.
Чи можливе лікування звичного вивиху суглоба без операції. Класифікація, симптоматика і діагностика нестабільності суглобів. Реабілітаційні заходи та профілактика.
Суть електротерапії різними струмами. Протипоказання до проведення фізіопроцедури. Особливості впливу на організм високочастотними, низькочастотними і імпульсними струмами.
