Велика частина інфекційних і запальних захворювань супроводжується гарячковим синдромом. Під останнім розуміють підвищення температури тіла вище певної позначки. Однак до сих пір багато хто не знає, яке підвищення температури нормальне, а при якому потрібно бити на сполох.
Суть будь-якої лихоманки – посилення вироблення тепла і зниження його виходу в навколишнє середовище. Вироблятися тепло може у великій кількості при інтенсивній фізичній праці, проте в цьому випадку спрацьовують механізми захисту від перегріву, пропорційно збільшуючи тепловіддачу.
Якщо ж організм хворий, в ньому починають синтезуватися особливі речовини. Цей процес відбувається під впливом бактеріальних або вірусних продуктів життєдіяльності, продуктів розпаду тканин при гнійних процесах і т. д. Втім, далеко не завжди це супроводжується зростанням температури тіла. Лихоманка виникає лише тоді, коли посилення тепловіддачі не відбувається зовсім або старт цього процесу запізнюється.
Достовірно відомо, що лихоманка – це один із захисних бар'єрів перед інфекцією. Так, при високій температурі активність вірусів (а найчастіше саме вони винні в хворобі) і здатність бактерій до розмноження значно зменшується, тоді як клітини імунної системи лише збільшують свою активність. Крім того, посилюється дія безлічі печінкових ферментів, які блокують і сприяють виведенню токсинів з організму. Нарешті, лихоманка – це своєрідний сигнал тривоги, часто перша ознака назріваючої хвороби.
Підйом температури тіла відбувається до тих пір, поки процеси тепловіддачі і теплопродукції не прийдуть в рівноважний стан. Найбільш часто ця точка рівноваги встановлюється між цифрами 38–39°С, однак відомі поодинокі випадки критичного підйому до 41,1°С.
Існує цілий ряд методів вимірювання температури:
Згідно з даними ВООЗ оптимальним є вимірювання температури тіла в задньому проході. При цьому способі показники найбільш близькі до реальності і саме на них грунтуються рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо застосування жарознижуючих засобів.
Проте, найбільш зручною з побутової точки зору є методика термометрії в пахвовій западині. Норма температури у дитини і у дорослого в цьому випадку – до 36,8 - 37°С. Все, що вище цих показників вимагає уваги лікаря.
З огляду на те, що підвищення температури – це захисний механізм, вторгнення в його роботу має бути максимально акуратним. Бо люди не знають, з якою температурою йти до лікаря, багато хто навіть при 37,5°С починають панікувати і терміново пити таблетки. На жаль, навіть лікарі призначають жарознижуючі препарати в перший же день хвороби.
Сучасні наукові дані свідчать про те, що виміряна в пахвовій западині температура нижче 38,5°С може бути безпечною для організму протягом досить тривалого часу – ВООЗ не рекомендує знижувати її. Слід приймати більше рідини, забезпечити постійний приплив свіжого повітря (іноді його треба зволожити) і легке збалансоване харчування. Ні в якому разі не можна укутувати хворого: озноб – це один з етапів підйому температури, його потрібно просто перетерпіти.
З жарознижуючих для підлітків старше 15 років і дорослих можливе застосування аспірину. Треба враховувати, що він протипоказаний при багатьох супутніх станах (бронхіальна астма, виразкова хвороба, порушення системи згортання крові, вагітність в 1 і 3 триместрах, лактація) і може спровокувати шлункову кровотечу. У дітей же навіть низькі дози аспірину здатні викликати смертельно небезпечний синдром Рейє.
Саме тому найкращий парацетамол. При його прийомі в запропонованих дозах ризик розвитку небажаних реакцій практично нульовий. Ібупрофен також не є ідеальним препаратом через частий розвиток диспепсії (нудоти, розлади стулу) і через ті ж протипоказання, які є у аспірину.
Тут багато що залежить від стану дитини до хвороби і від ії віку. Можна відразу турбувати лікаря при температурі, коли дитині не виповнилося 2 місяців. Такі маленькі діти погано переносять лихоманку. Діти до 5 років з ризиком розвитку судом також потребують швидкої медичної консультації. При надвисокій лихоманці (вище 41°С) і при наявності захворювань дихальної і серцево–судинної системи дитина потребуватиме термінове зниження температури усіма можливими способами, включаючи обтирання водою і навіть занурення його в прохолодну ванну (строго під контролем лікаря!).
Ніякої норми підвищення температури у дитини не існує, все що вище оптимальних для життєдіяльності організму 36,8°С, виміряних в пахвовій западині – ознака неблагополуччя. Проте у описаної вище категорії приймати жарознижуючі треба лише тоді, коли на термометрі буде не менше 38°С. Якщо ж дитина спочатку був здоровим, то можна ігнорувати і цифри до 39°С.
Препарат вибору у дітей – парацетамол у відповідній віком дозуванні. Найменшим його краще вводити ректально, діти більш старшого віку можуть прийняти і таблетку. Доза повинна бути призначена лікарем, так як лише йому під силу оцінити стан дитини. Сайт https://www.dobrobut.com/ зазначає, що зазначені на інструкціях до ліків дозування не завжди є придатними для кожного конкретного випадку, тому варто звернутися до педіатра для отримання правильного лікування.
Раціон харчування хворого малюка повинен бути збалансованим, легкозасвоюваним і головне – в ньому має бути якомога більше рідини. Не слід насильно змушувати дитину їсти, якщо у нього повністю відсутній апетит – це така ж захисна реакція, як і лихоманка. Головне тут – питний режим.
Проте, якщо апетит збережений, то забороняти дитині нічого не треба. При температурі дитині можна все, що йому подобається. Головне, щоб їжа була легкозасвоюваній, а важкі жирні страви з масою спецій просто не готуйте.
Практика показує, що люди далеко не завжди звертаються до лікаря при перших ознаках хвороби, вважаючи за краще купити в аптеці «що–небудь від застуди». Не займайтеся самолікуванням! Банальне ГРЗ може легко перерости в бронхіт і навіть в пневмонію, і тоді доведеться лікуватися довше, дорожче і, не виключено, боротися з ускладненнями.
Види операції при розриві меніска колінного суглоба, показання до проведення. Етапи проведення та переваги артроскопічної резекції меніска колінного суглоба. Реабілітація після операції.
Що таке невралгія, її види. Від чого залежить клінічна картина патології. Загальні принципи лікування невралгії – медикаментозні призначення, види та роль методів фізіотерапії.
Як впоратися із післяпологовою депресією – поради практикуючого лікаря. Скільки триває післяпологова депресія. Чи можна попередити даний стан – рекомендації психолога.
Навіщо потрібна комплексна консультація онкогинеколога і чим вона відрізняється від «звичайного» огляду?
