5288

Невідкладна допомога

Види остеосинтезу, принципи виконання процедури, особливості реабілітації

Види остеосинтезу, суть процедури

Остеосинтез – хірургічне втручання, яке виконується з метою репозиції (суміщення) кісткових фрагментів із забезпеченням їх нерухомості до повного зрощення. У медицині застосовуються різні види остеосинтезу, кожен з яких має свої особливості. Для фіксації фрагментів кістки використовуються гвинти, спиці, дріт, штифти і інші пристосування, які виготовляються із сучасного біологічного інертного матеріалу.

Методи проведення остеосинтезу

Лікарі використовують різні методи проведення цієї процедури:

  1. Черезкістковий (зовнішній) остеосинтез. Лікар фіксує фрагменти кістки зовнішньо, без розтину області перелому.
  2. Занурювальний синтез. Спеціально підібрані фіксатори вводяться безпосередньо в уламки кісток, які належить з'єднати і зафіксувати. В якості фіксувальних елементів при цьому методі використовують цвяхи та штифти.

Якщо перелом складний, то лікарі можуть застосовувати зразу два методи остеосинтезу.

Показання та протипоказання до проведення остеосинтезу

Лікарі розрізняють безумовні та умовні показання для проведення процедури. До перших належать:

  • переломи кісток, які не можуть зростися без хірургічного втручання;
  • складні переломи, коли є небезпека пошкодження гострими уламками кісток навколишніх тканин;
  • зрощені переломи в неправильній проекції.

Умовними показаннями проведення остеосинтезу є:

  • перелом, що почав зростатися з повторно зміщеними уламками;
  • деформація стіп вальгусного типу;
  • переломи, що повільно зростаються.

Існує і ряд протипоказань, коли лікарі навіть за наявності безумовних показань перевагу віддадуть іншому лікуванню:

  • відкриті переломи, що супроводжуються великими пошкодженнями м'яких тканин;
  • раніше діагностований остеопороз;
  • інфекція, локалізована в м'яких тканинах, що оточують місце перелому;
  • патології крові;
  • захворювання центральної нервової системи.

Принцип проведення остеосинтезу

Розглянута процедура проводиться на кістках всього організму, але є індивідуальні особливості, які складаються в характеристику видів хірургічної маніпуляції:

  1. Остеосинтез кісток рук. До цієї операції вдаються лише у разі закритого перелому. Фахівці намагаються не накладати фіксувальні пристосування, але за наявності безумовних показань використовують черезкістковий метод.
  2. Остеосинтез щиколотки. Як правило, переломи цієї частини нижньої кінцівки закриті і супроводжуються вираженим зсувом кісткових фрагментів. Іммобілізувати ногу зазвичай проблематично. Ця процедура в окремих випадках стає єдиним способом відновлення здоров'я пацієнта.
  3. Остеосинтез гомілки. В залежності від ступеня важкості перелому лікарі можуть використовувати різні методи остеосинтезу. На гомілку при відкритих переломах можна поставити фіксу вальні пристрої навіть черезкістковим методом, але така «споруда» незручна для пацієнта. Нерідко при переломі гомілки проводять інтрамедулярний остеосинтез – процедура, яка супроводжується розсвердлюванням кістковомозкового каналу.

У медицині нерідко використовують неапаратні види процедури – наприклад, якщо немає можливості використовувати в якості фіксувальних елементів штифти, цвяхи. Зокрема накісний остеосинтез пластинами виконують при переломах нижньої щелепи.

Є ще один вид остеосинтезу – позавогнищевий, тобто фіксувальні пристрої встановлюються в кістку, але не в місці безпосереднього перелому. Позавогнищевий остеосинтез має ті ж показання/протипоказання, що і звичайна процедура.

Особливості остеосинтезу

Процедура повинна застосовуватися якомога раніше, адже носіння спеціальних пристроїв вимагає багато часу. Наприклад, реабілітація після остеосинтезу шийки стегна в деяких випадках затягується на 6-8 місяців. За цей період можуть не тільки атрофуватися м'язи пошкодженої кінцівки, але й початися застійні процеси в кровоносних судинах. Профілактикою цього буде комплексне лікування із застосуванням лікувальної гімнастики, масажу і фізіотерапії.

Після остеосинтезу кісток ноги потрібна спеціальна програма для розробки кінцівки, щоб у момент повернення до звичного життя хворий зміг ходити і бігати.

Якщо період носіння фіксувальних пристроїв буде проведено неграмотно, то можливий розвиток таких ускладнень:

  • емболія жирового типу;
  • прогресуючий остеомієліт;
  • травми нервів та кровоносних судин;
  • анаеробна інфекція;
  • артрит.

Повну інформацію про принципи проведення остеосинтезу в різних частинах скелета та про ймовірність розвитку ускладнень можна отримати на нашому сайті Добробут.ком.

Пов'язані послуги:
Ортопедія і травматологія
Виклик бригади швидкої допомоги

Iнші статті
Замовити зворотній дзвінок
Введіть Ваш телефон