5288

Невідкладна допомога

Симптоми лептоспірозу у хворої людини, діагностика та профілактика

Епідеміологія, клінічна картина, лікування і профілактика лептоспірозу

Лептоспіроз – це природно-осредкове захворювання, яке передається від тварин до людини і перебігає із враженням печінки, нервової системи та нирок. Збудники хвороби лептоспіроз – це рухливі, зовні схожі на спіралі бактерії роду Leptospira.

Природними резервуарами інфекції є:

  • комахоїдні (землерийки, їжаки);
  • гризуни (пацюки, миші та інші);
  • домашні тварини (корови, собаки, вівці та інші);
  • хутрові тварини (нутрії, песці та інші).

Дослідження ознак лептоспірозу у тварин показали, що вони можуть безсимптомно перенести зараження, а можуть і важко захворіти. Але у будь-якому разі інфікована тварина є джерелом поширення лептоспірозу.

Шляхи зараження інфекцією

В організм людини збудник потрапляє з водою, їжею, рідше – при прямому контакті з інфікованою твариною. Заразитися лептоспірозом можна:

  • під час сільськогосподарських робіт;
  • при купанні, вмиванні та заковтуванні води – як прісної, так і морської;
  • при вживанні продуктів, на які потрапила сеча тварин;
  • при контакті з хворими-бактеріоносіями;
  • при укусі інфікованою твариною.

У людини, яка перехворіла лептоспірозом, формується стійкий, але не специфічний імунітет. Це означає, що високою є ймовірність повторного зараження, проте вже лептоспірами іншого підвиду з іншою антигенною структурою.

Симптоми лептоспірозу у хворої людини, ускладнення та прогноз захворювання

У розвитку клінічної картини лептоспірозу виділяють чотири періоди:

  • інкубаційний (прихований), тривалість якого варіює від декількох днів до одного місяця;
  • початковий, триває не більше тижня;
  • період розпалу хвороби тривалістю в середному два тижні;
  • період реконвалесценції (одужання).

За клінічним перебігом виділяють жовтяничні та безжовтяничні форми лептоспірозу. Перебіг захворювання може бути легким, середньої важкості та важким. Найчастіше зустрічаються безжовтяничні форми легкого та середньоважкого перебігу, а також стерті форми інфекції, які виявляються лише при ретроспективній лабораторній діагностиці лептоспірозу.

При класичному розвиткові захворювання починається гостро з вираженої лихоманки (підвищеної температури і остуди), яка може зберігатись до двох тижнів. Захворілий скаржиться на головний біль, болі у м’язах, світлобоязнь, відсутність апетиту. Обличчя у нього одутле, очі червоні, з крововиливами, на губах можуть бути герпетичні висипання. Артеріальний тиск знижений, пульс рідкий. Можливі блювання, пронос.

До кінця першого тижня на тілі може з’явитись плямиста висипка. З перших днів відзначаються прояви геморагічного синдрому лептоспірозу: крововиливи на шкірі, носові кровотечі, еритроцити в сечі та інші ознаки. В розпал хвороби можуть розвиватись значні крововиливи у м’язи передньої черевної стінки та попереку, маткові та кишкові кровотечі. Можливі кашель, задишка, кровохаркання, болі у грудній клітці.

Серцево-судинна система реагує ще більшим зниженням тиску, але вже з частішим серцебиттям, аритмією, а іноді і розвитком серцево-судинної недостатності.

Сеча стає темною, кров’янистою. Її кількість помітно зменшується аж до повної відсутності – наслідку ниркової недостатності, яка розвивається.

Враження нервової системи проявляється збудженням, дуже сильними головними болями, безсонням. Можуть розвитись менінгіт чи енцефаліт.

Жовтяничні форми зазвичай перебігають дуже важко. Жовтяниця з’являється уже на першому тижні хвороби, поступово прогресує, шкіра та слизові оболонки набувають шафранового відтінку. На тлі жовтяниці виникають геморагічні та легеневі прояви, ниркова та печінкова недостатність.

За сприятливого перебігу лептоспірозу та правильно підібраного лікування одужання настає до кінця 3-4 тижня. Але неспокій, депресія та роздратування можуть зберігатись ще тривалий час.

Приблизно у чверті випадків розвиваються рецидиви хвороби з менш вираженою симптоматикою.

Можливі ускладнення лептоспірозу:

  • гостра ниркова та печінкова недостатність;
  • гострий респіраторний дистрес-синдром;
  • інфекційно-токсичний шок;
  • міокардит;
  • перикардит;
  • крововиливи у наднирники, легені, м’язи;
  • легенева кровотеча;
  • геморагічний набряк легень;
  • менінгіт;
  • енцефаліт;
  • враження очей – увеїт, іридоцикліт та інші;
  • у дітей можливий розвиток панкреатиту, холециститу, артеріальної гіпертензії та інших патологічних станів;
  • у вагітних можлива трансплацентарна передача інфекції плоду, яка веде до порушення його розвитку і навіть загибелі.

Безжовтяничні форми вкрай рідко закінчуються летальним наслідком. Смертність при поодиноких випадках жовтяничного лептоспірозу становить не більше 2%, а при епідемічних спалахах інфекції – 15% і більше.

Методи діагностики лептоспірозу

За підозри на лептоспіроз виконуються такі лабораторні дослідження:

  • клінічний та біохімічний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • спинномозкова пункція;
  • рентгенографія органів грудної клітки;
  • темнопольна мікроскопія крові, сечі та ліквору для виявлення в них лептоспір;
  • посів біологічного матеріалу (крові, ліквору, сечі) на поживні середовища з метою ідентифікації збудника;
  • серологічні аналізи крові на лептоспіроз (РНГА, РМА, РАЛ, РЗК) для виявлення росту кількості антитіл до лептоспір у сироватці крові;
  • визначення IgM-антитіл методом ІФА та виявлення ДНК патогенних лептоспір з допомогою тест-систем, розроблених на основі ПЛР.

Про ці та інші методи діагностики лептоспірозу ви можете прочитати на нашому сайті Добробут.ком.

Клінічні симптоми лептоспірозу у хворої людини, підкріплені результатами додаткових методів обстеження, дозволяють поставити правильний діагноз і своєчасно почати необхідне лікування.

Лікування та профілактика хвороби, вакцина проти лептоспірозу

Важливий момент у лікуванні та профілактиці лептоспірозу – це обов’язкова госпіталізація, що пояснюється високим ризиком розвитку ускладнень та рецидивів хвороби, а також необхідністю динамічного клініко-лабораторного обстеження хворого.

Лікування лептоспірозу – це комплекс таких заходів:

  • ліжковий режим на весь період лихоманки;
  • молочно-рослинна дієта;
  • антибактеріальна терапія мінімум на 7 днів;
  • введення за спеціальною схемою протилептоспірозного імуноглобуліну, його комбінування з антибіотиками зменшує ризик розвитку рецидивів хвороби і дає відмінний клінічний ефект;
  • дезінтоксикаційна терапія;
  • препарати для покращення згортання крові;
  • знеболювальні засоби;
  • вітаміни;
  • за показаннями – гормональні препарати, діуретики та інші.

Пацієнтам, яких виписали із стаціонару, показане диспансерне спостереження впродовж півроку в інфекціоніста за участі невропатолога, окуліста та нефролога.

Імунопрофілактика хвороби проводиться лише за епідемічними показаннями інактивованою вакциною проти лептоспірозу всім громадянам із семирічного віку.

Обов’язкова вакцинація потрібна:

  • особам, які працюють на тваринницьких підприємствах, що розташовані на небезпечних по лептоспірозові територіях;
  • особам, які займаються забоєм хворої худоби та переробкою туш хворих тварин;
  • особам, які працюють з живими культурами лептоспірозу;
  • особам, які займаються відловлюванням та утриманням безпритульних тварин.

Загальна профілактика лептоспірозу передбачає такі заходи:

  • охорона водойм від інфікування води хворими тваринами;
  • знищення пацюків та мишей;
  • дотримання правил особистої техніки безпеки працівниками неблагополучних тваринницьких господарств, скотобоєнь та м’ясопереробних цехів.
Iнші статті
Замовити зворотній дзвінок
Введіть Ваш телефон