Причини, симптоми та лікування венозної недостатності

Венозна недостатність – це патологічний стан, який виникає через порушення відтоку венозної крові. У практичній медицині цим терміном позначають порушення з боку нижніх кінцівок.

Причини

У більшості випадків розвивається хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок (ХВН). До неї можуть привести такі захворювання та патологічні стани:

варикозне розширення вен нижніх кінцівок;
посттромбофлебітичний синдром;
деякі вроджені вади розвитку глибоких та поверхневих вен;
флеботромбоз – закупорка венозних судин;
флебопатії – різновид патологій вен, при яких венозний застій спостерігається за відсутності видимих ознак враження таких судин;
травматичне ураження. Травми є доволі нечастою причиною розвитку венозної недостатності, але про неї слід пам’ятати.

Із вроджених вад, які найчастіше приводять до венозної недостатності ніг, у клініці найчастіше зустрічаються:

вроджена гіпо- (недорозвинення) і аплазія (відсутність) глибоких вен – таке порушення називають синдромом Кліппель-Треноне;
вроджені артеріовенозні нориці – патологічні ходи між артеріями та венами (чи синдром Парке-Вебера-Рубашова).

Також виділяють чинники, на тлі них венозна недостатність зустрічається частіше:

генетична схильність;
жіноча стать;
похилий вік;
прийом гормональних контрацептивів, а також деяких інших гормональних препаратів;
гіподинамія;
підйом вантажів;
закрепи.

Класифікація

Клінічні прояви венозної недостатності можуть бути різні. Тому у клініці для зручності використовується міжнародна класифікація хронічної венозної недостатності за так званою системою CEAP, яка враховує причини, розвиток, прояви цієї патології. В межах такої системи також використовується шкала зниження працездатності, згідно з якою розрізняють ступені хронічної венозної недостатності:

0 – симптоми відсутні;
1 – симптоми є, але пацієнт працездатний;
2 – працездатність можлива лише при застосуванні підтримуючих засобів;
3 – навіть при використанні підтримуючих лікарських препаратів хворий є непрацездатним.

Симптоми

Як проявляється хронічна венозна недостатність? Симптоми при враженні нижніх кінцівок можуть бути дуже різні.

Ознаки на початкових стадіях:

важкість у ногах, яка наростає у вертикальному положенні;
набряки;
судоми вночі;
посилення пігментації (потемніння) шкіри у нижній частині гомілки;
сухість її шкірних покривів;
погіршення еластичності шкіри

При прогресуванні ХВН наростає локальна (місцева) недостатність кровообігу, з’являються ознаки трофічних порушень (вони відсутні при гострій венозній недостатності). Клінічна картина:

наростання вже вказаних симптомів;
формування трофічних виразок;
ознаки депонування (накопичення) крові у нижніх кінцівках – запаморочення голови, втрата свідомості, симптоматика, яка вказує на розвиток серцевої недостатності.

У таких хворих з часом погіршується фізична та розумова працездатність.

Діагностика

Діагноз ставлять, враховуючи скарги пацієнтів, дані анамнезу (історії хвороби), результати додаткових методів обстеження. Найбільше практичне значення мають:

ультразвукове дослідження;
дуплексне ангіосканування;
флебографія – рентгенконтрастний метод обстеження.

Лікування венозної недостатності

Лікування хронічної венозної недостатності буває консервативним і оперативним.

В основі консервативної терапії:

регулювання фізичних навантажень;
еластична компресія (для попередження застою венозної крові);
венотоніки.

Якщо результати консервативної терапії не влаштовують, проводять оперативне лікування венозної недостатності. Найчастіше проводиться флебектомія – видалення вен.

Профілактика

Венозну недостатність легше попередити, аніж лікувати. Прості, але ефективні методи профілактики:

обмеження знаходження у статичному положенні (це стояння та сидіння з опущеними ногами);
посильна фізична активність;
корекція маси тіла.

Пацієнти з високим ризиком виникнення ХВН повинні:

носити еластичні панчохи;
застосовувати еластичне бинтування нижніх кінцівок.

На нашому сайті https://dobrobut.com/ можна знайти відповіді на найпоширеніші питання – наприклад, чи буває венозна недостатність головного мозку, як проходить патологія у вагітних, які можуть розвитись ускладнення.