5288

Невідкладна допомога

Гострий розсіяний енцефаломієліт – симптоми, методи лікування

Симптоми гострого розсіяного енцефаломієліту, лікування

Гострий розсіяний енцефаломієліт (ОРЕМ, синонім назви цієї хвороби – гострий дисемінований енцефаломієліт) – це порівняно рідкісне захворювання нервової системи, схоже на розсіяний склероз. Причина – віруси (рідше бактерії), а також використання деяких вакцин (зустрічається вкрай рідко). При ОРЕМ відбувається руйнування однієї з оболонок нервових волокон – мієлінової, тому ця хвороба належить до демієлінізуючих.

Симптоми гострого розсіяного енцефаломієліту

Клінічні ознаки патології відрізняються різноманітністю. Початок захворювання вірусним енцефаломієлітом зазвичай гострий і характеризується:

  • різким підйомом температури;
  • проявами ураження мозку – головний біль, блювота, пригнічення свідомості аж до коми;
  • ознаками менінгіту;
  • епілептичними нападами (не завжди);
  • осередковими симптомами, серед яких паралічі, парези, порушення тактильної чутливості і відчуття рівноваги;
  • порушеннями когнітивних функцій (глухонімота, спотворення або відсутність мови, розлади пам'яті);
  • порушеннями життєвих функцій (зупинка дихання, серцевої діяльності), що закінчуються смертю (зустрічається рідко).

Лабораторна та інструментальна діагностика

Симптоматика захворювання варіативна, тому для уточнення діагнозу призначаються додаткові дослідження. При спинномозковій пункції в отриманій рідині виявляють підвищення рівня білка і збільшення кількості лімфоцитів (плеоцитоз). У загальному аналізі крові виявляють підвищену кількість лейкоцитів і ШОЕ. За необхідності і технічної можливості проводять серологічні реакції для уточнення, який саме мікроорганізм спровокував енцефаломієліт.

З інструментальних досліджень найбільш інформативна для діагностики енцефаломієліту МРТ (магніто-резонансна томографія). За допомогою цього методу можна впевнено локалізувати місця ураження головного і спинного мозку. Комп'ютерна томографія при ОРЕМ недостатньо інформативна, інші методи дослідження не використовуються зовсім.

Лікування міалгічного енцефаломієліту

У сучасній медицині не існує ефективних противірусних препаратів. Враховуючи дані про аутоімунний фактор у розвитку ОРЕМ, лікують його передусім великими дозами гормонів-кортикостероїдів, які вводяться внутрішньовенно. Лікування повинно починатися максимально рано, адже кожна година зволікання збільшує ризик залишкових неврологічних порушень і погіршує прогноз.

На початку використовується метилпреднізолон, який вводять внутрішньовенно. Курси інфузій тривають 3-5 днів. Після чого хворого переводять на прийом таблеток преднізолону. За відсутності метилпреднізолону допускається застосування подібних за способом дії препаратів – дексаметазону, а також кортикотропіну, який змушує організм виробляти свої гормони, що діють аналогічно лікам.

Дослідження показують високу ефективність сумісного застосування гормональних засобів і імуноглобулінів, а також плазмаферезу. У важких випадках застосовується пульс-терапія циклофосфамідом – протираковим препаратом, який здатний придушити імунну відповідь організму на хворобу. Лікування таких форм патології проводиться в особливих умовах стаціонару з дотриманням всіх правил профілактики інфекції.

Призначення антибіотиків не тільки виправдане, але й обов'язкове при енцефаломієліті, викликаному бактеріями (боррелії, мікоплазми). Паралельно при всіх формах ОРЕМ проводять симптоматичне лікування наявних синдромів:

  • внутрічерепну гіпертензію знижують діуретиками (сечогінними);
  • при порушеннях дихання хворого переводять на апаратне життєзабезпечення;
  • при судомах призначають сильні заспокійливі засоби;
  • здійснюють корекцію водно-електролітного балансу;
  • лікують вторинну інфекцію, якщо вона проявилася на фоні основної хвороби.

Наслідки інфекційного енцефаломієліту в дітей і дорослих можуть відрізнятися. Дитячий організм більш схильний до самовідновлення, саме тому стійкі порушення рухових і чутливих функцій у юному віці рідкісні. Можливе зниження чутливості в зонах іннервації нервів, центри яких були уражені інфекцією, порушення рухових функцій, розлади пам'яті, сну, рівноваги, погіршення слуху, зору і т.д. В рідкісних випадках розвивається стійка посттравматична епілепсія.

Описані вище ускладнення відзначаються рідко, частота залежить від того, як швидко хворого почали лікувати. Запишіться на консультацію через наш сайт Dobrobut.com.

Iнші статті
Замовити зворотній дзвінок
Введіть Ваш телефон