Методи лікування цитомегаловірусу у дітей і дорослих
Цитомегаловірусна інфекція належить до родини герпесвірусів. Захворювання перебігає латентно у здорових людей, але небезпечне для пацієнтів з імунодефіцитом (ВІЛ-інфіковані, що приймають імуносупресори після трансплантації органів та тканин). Вроджена цитомегаловірусна інфекція може призвести до серйозних патологій і навіть смерті. Після інфікування вірус залишається в організмі впродовж всього життя і здатний до реактивації у будь-який час, це може викликати розвиток мукоепідермоїдної карциноми та інших злоякісних утворень. Важливо своєчасно здати аналіз крові на антитіла до цитомегаловірусу під час вагітності.
Причини та симптоми захворювання
Зараження відбувається при безпосередньому контакті з носієм інфекції чи хворим через біологічні рідини: кров, сперму, слину, піхвові виділення, сечу, грудне молоко. Ще один шлях передачі інфекції – від матері до плоду під час вагітності. При інфікуванні плоду може розвитись вроджена цитомегалія.
У пацієнтів з нормальним імунітетом ЦМВ-інфекція через 30-60 діб після зараження часто проявляється мононуклеозоподібним синдромом. Можуть відзначатись слабкість, лихоманка, біль у м’язах. Після вироблення антитіл проти вірусу симптоми хвороби зникають, але вірус залишається в організмі в неактивній формі.
У пацієнтів з ослабленим імунітетом цитомегаловірусна інфекція викликає ураження легень, підшлункової залози, печінки, нирок та інших органів. Внутрішньоутробне інфікування плоду загрожує розвитком серйозного захворювання – вродженої цитомегалії.
Симптоми цитомегалії:
- збільшення селезінки, печінки;
- хоріоретиніт;
- пневмонія;
- туговухість;
- аномалії розвитку зубів.
Вірус Епштейна-Барр теж належить до родини герпесвірусів. Симптоми враження вірусом Епштейна-Барр в чоловіків:
- підвищення температури тіла;
- запалення мигдаликів;
- збільшення лімфовузлів на шиї, потилиці, у паховій ділянці.
Що означає позитивний цитомегаловірус IgG
Наявність антитіл IgM до цитомегаловірусу в жінок при негативному IgG говорить про недавнє інфікування і початок розвитку хвороби. Позитивний результат аналізу на виявлення антитіл IgG та IgM свідчить про гостру стадію захворювання.
Що означає позитивний цитомегаловірус IgG? Позитивний аналіз означає, що людина є носієм цитомегаловірусу. Наявність антитіл до цитомегаловірусу – ознака вироблення стійкого імунітету до збудника. Тобто позитивний результат аналізу вважається сприятливим за умови, що пацієнт не страждає імунодефіцитом. Детальне розшифрування аналізу здійснює лікар. Більше інформації про методи діагностики цитомегаловірусу ви знайдете на нашому сайті https://dobrobut.com.
Виявлено цитомегаловірус при вагітності – що робити
Як лікувати цитомегаловірус? Вірусоносійство та мононуклеозоподібний синдром у пацієнтів з нормальним імунітетом зазвичай не потребують лікування. Терапію призначають при виявленні генералізованих форм інфекції. Препарати, які застосовують для лікування цитомегаловірусу, достатньо токсичні, тож їх призначають лише за життєвими показаннями. Для профілактики цитомегаловірусної інфекції, яка розвивається на тлі імунодепресивної терапії, призначають імуноглобулін антицитомегаловірусний (його самого чи у поєднанні з противірусним препаратом). Це дозволяє попередити погіршення стану та знизити ризик летального наслідку.
Якщо виявлено цитомегаловірус при вагітності, то для профілактики передачі вірусу плоду проводять десенсибілізуючу та загальнозміцнювальну терапію. Призначають імуномодулятори, вітаміни. В якості специфічного засобу застосовують нормальний людський імуноглобулін. Кількість мертвонароджень при такій схемі лікування знижується в п’ять разів. Препарати з вираженою противірусною дією токсичні, а тому не застосовуються для лікування ЦМВ-інфекції у вагітних.
Лікування цитомегаловірусу в дітей здійснюють із використанням специфічних імуноглобулінів та противірусних препаратів. Ефективним засобом для лікування ЦМВ-інфекції визнано ганцикловір – пуриновий ациклічний нуклеозид. Проте препарат володіє високою токсичністю, тому його не застосовують для лікування цитомегаловірусу в новонароджених. В інших вікових групах ганцикловір призначають лише при безпосередній загрозі життю дитини. Застосування препарату є виправданим при підтвердженому діагнозі й наявності чітких показань.
