24/7 Ми працюємо цілодобово

5288

Невідкладна допомога

Кіста верхньої та нижньої щелепи. У чому небезпека кістозних утворів

Класифікація, симптоми, діагностика кіст. Лікування кісти нижньої щелепи

Кіста щелепи – порожнинне утворення в ділянці щелепи. Існує декілька його видів, кожен з них потребує індивідуального підходу в лікуванні. Варто знати симптоми кіст під щелепою і над нею, щоб вчасно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою та уникнути небезпечних ускладнень.

Види утворень

У стоматології та щелепно-лицьовій хірургії виділяють три основні види кіст:

  • примордіальна кіста – розташовується у нижній щелепі на місці росту так званого зуба мудрості, може бути однокамерною та двокамерною, відзначається високим ризиком рецидивів – навіть після видалення може виникнути знову з причини травмування тканин під час операції;
  • фолікулярна – формується, якщо у щелепі є зуби, яким не вдалося прорізатись, розташовується у ділянці росту верхніх та нижніх ікол;
  • радикулярна кіста верхньої щелепи – діагностується найчастіше, формується безпосередньо біля кореня зуба, провокує прогресування запального процесу, в окремих випадках є причиною гаймориту (запалення гайморових пазух носа).

Усі перераховані кісти належать до групи одонтогенних. Це означає, що вони сформувались безпосередньо з тканин зуба.

Класифікація кіст щелеп допомагає визначитися з лікуванням, передбачити можливі ускладнення та провести ряд профілактичних заходів.

Окремо виділяють кісткові кісти щелеп, які є справді небезпечними і можуть трансформуватися в остеомієліт (деструктивне запалення кісткових тканин та кісткового мозку).

Як проявляється кіста щелепи

Для цього патогенного процесу характерною є відсутність клінічної картини впродовж довшого часу – у хворого немає неприємних відчуттів, загальний стан у межах норми. Але в силу росту кісти пацієнт скаржиться на:

  • наявність пухлини, випинання всередині ротової порожнини;
  • болі, які періодично виникають при жуванні;
  • відчуття пульсації у місці розташування утворення.

Іноді можуть проявлятись ознаки остеомієліту, але лише якщо захворювання довший час не лікувалось.

Діагностичні заходи

Постановка діагнозу не викликає труднощів – стоматолог при огляді ротової порожнини візуально може виявити наявність утвору. Діагностика кісткових кіст щелепи часто потребує додаткового обстеження – найінформативнішим буде рентгенологічне.

У межах діагностичних заходів лікар може призначити томографію. Це допоможе визначити точний розмір кісти, місце її розташування, наявність запального процесу.

У процесі діагностики фахівці одразу визначають і походження кіст. Наприклад, причини кісткової кісти щелепи – запальний процес в окісті, який може розпочатись після травми.

Лікування кісти верхньої та нижньої щелепи

Будь-які утворення підлягають видаленню. Одонтогенні кісти щелепи у дітей можуть лікуватись звичайним розтином, після чого утворення стає плоским і зникає. Такий самий метод застосовувати можна і при лікуванні дорослих, але можливі часті рецидиви.

Лікування кісти нижньої щелепи часто виконується за допомогою розтину і видалення вмісту кісти. Але такий підхід є доцільним лише у тому випадку, якщо немає пошкодження зубів. Клінічна картина при розвиткові кісти відсутня і пацієнти пізно звертаються до лікаря, тож результатом стає повна втрата функціональності зубів, розташованих близько до кісти, їх випадіння. У такому випадку проводиться хірургічне втручання з приводу повноцінного видалення утворення. Після видалення неодонтогенної кісти щелеп пацієнту може бути потрібна допомога ортопеда.

У випадку діагностування великих кіст лікарі проводять одразу декілька маніпуляцій – видаляють утворення, встановлюють дренажну систему для виводу вмісту. Якщо була діагностована радикулярна кіста верхньої щелепи у запущеному стані, то лікування здійснюють одночасно стоматолог та отоларинголог – надто високим є ризик розвитку гаймориту з ускладненнями.

Операція з видалення фолікулярної кісти щелепи проводиться лише у тому випадку, якщо пошкоджені зуби. А при ранньому зверненні пацієнта до стоматолога може бути призначене терапевтичне лікування:

  • канал зуба промивається спеціальними лікарськими розчинами;
  • в канал вводять медикаменти, здатні зруйнувати утворення.

Якщо лікар переконається, що кіста ліквідована, канали зуба цементують. Таке лікування є припустимим, якщо розмір кісти не переважає 8 мм у діаметрі.

У чому небезпека кіст щелеп

Захворювання, яке розглядається, може тривалий час не турбувати людину навіть при прогресуванні. Але воно є серйозною загрозою для здоров’я пацієнта. Слід знати, чим небезпечна кіста верхньої щелепи – це:

  • формування осередків гнійного запалення;
  • переломи щелепи;
  • зараження крові;
  • запалення окістя та кістки;
  • гнійне запалення м’яких тканин обличчя.

Наслідки кісти у пазусі щелепи можуть бути ще небезпечнішими – клітини трансформуються і стають злоякісними. Звичайно, це відбувається не завжди, людина може довго жити з кістою без будь-яких критичних наслідків. Але ризики слід враховувати.

Щоби уникнути проблеми, треба дотримувати профілактичних заходів:

  • щоденно проводити гігієнічні процедури ротової порожнини;
  • щонайменше 1 раз на 6 місяців відвідувати стоматолога для профілактичного огляду;
  • при з’яві будь-яких дискомфортних відчуттів у роті звертатись за медичною допомогою.

Детальнішу інформацію про здоров’я ротової порожнини, про те, як видаляють резидуальну кісту щелепи і які особливості відновлювального періоду, можна прочитати на сторінках нашого сайту Добробут.ком.

Пов'язані послуги:
Ортогнатична хірургія
Лікування розладів скронево-нижньощелепних суглобів

Iнші статті
Замовити зворотній дзвінок
Введіть Ваш телефон