Іванов Олексій Вікторович

Інформація про лікаря: Іванов Олексій Вікторович

Освіта:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця.

Шляхи професійного розвитку:

• має вищу категорію з дитячої офтальмології та офтальмології
• є членом Асоціації лікарів залізничного транспорту
• систематично відвідує курси тематичного вдосконалення
• відвідує конференції педіатрів на базі Асоціації лікарів залізничного транспорту України
• бере участь у конференціях по контактній корекції зору, по оптометрії
• читає лекції для студентів навчальних закладів Укрзалізниці
• вивчає іноземну літературу, активно використовує здобуті знання на практиці

Пріоритетні напрями в практичній діяльності:

• Профілактичні офтальмологічні огляди.
• Консервативне лікування офтальмологічної патології.
• Лікування короткозорості, спазму акомодації.
• Апаратна корекція міопії, порушення акомодації, косоокості, амбліопії (ортоптичного програми).

Особливості роботи з пацієнтами

«Іноді малечу потрібно дивитись специфічно. Це не доросла людина, яка скаже, що конкретно її турбує. Але за 25 років практичної діяльності навчився справлятись й з цим».

Поради від лікаря

«До п’ятирічного віку, коли відбувається первинне формування органів зору у дитині, потрібно відмовитись від використання електронних гаджетів та дуже мілких предметів. Якщо в дитинстві зорові навантаження відбуватимуться на відстані «витягнутої руки», то це призведе до розвитку глобальних проблем в майбутньому».

Про роботу

«Хороший лікар має бути професіоналом з гарно розвиненою пам’яттю. Дитячий офтальмолог має ще володіти загальними знаннями з педіатрії. Адже часто проблеми з зором можуть виникнути на фоні іншої хвороби».

«Можливо й не варто пояснювати абсолютно всі медичні аспекти батькам пацієнтів, але якщо є щось, що потребує від батьків надмірної уваги чи певної дії, безумовно, потрібно все це пояснювати та роз’яснювати. Іноді декілька разів. Часом батьки не можуть зрозуміти усіх наслідків неправильного лікування».

«Я навіть в неробочій час намагаюсь залишатись на зв’язку з пацієнтами. Відмовляти у допомозі ніколи не можна».

Про захоплення

«Є у мене хобі. Якщо ми подивимось всю історичну практику, то дуже багато лікарів були мисливцями. Я теж, як випадає можливість, намагаюсь відправитись на полювання».